Омріяне Кохання

Інформація з Surgebook

Опубліковано: 27.01.2023

Статус: Завершено

Обмеження: Ні

Час: 3 хв

Вподобань - 6. Коментарів - 2. Переглядів - 2734

Жанри: Роман, Підлітки та молодь, Поезія

Юний хлопець-заучка В'ячеслав випадково зустрічається з дівчиною Веронікою та розуміє, що саме вона є дівчиною його життя. Але йому не вдається завоювати її серце. Хіба можливо забути про мрію? Хлопець вдається до магії двох дзеркал і раптово у нього починаються стосунки з нею, але совість гризе хлопця з кожним днем більше й більше. Чи зізнається він у скоєному та чи зможе в нього бути справжнє кохання з Нікою після всього, що вже відбулось?

Зустріч

Я закохався в неї,
Тієї ж миті, коли зустрів її,
У бібліотеці.
Вона шукала щось по-школі,
Але не радісними були емоції на її лиці.
Така висока та струнка,
Така упевнена хода,
Краса у неї неземна,
І звуть її Вероніка,
А я нещасний бовдур В'ячеслав
Гордість школи та батьків,
А у інший час завжди один.
У житті моїм не було казкової любові,
А сам я хлопець гіркої долі.

Намагання й Думки

Я підійшов до неї,
Того ж дня,
І намагався говорити з нею так,
Ніби знав усе життя.
Але вже на початку діалогу,
Стало мені ясно,
Що крім пошуку книжок,
Не буде між нами жодних побачень,
Бо не цікавий я. Та й не красивий.
І взагалі такий ніби дідо сивий!
А слухати її я міг усе життя,
Я б міг їй дарувати компліменти,
Хотілось щоб саме вона,
Була життям мого важливим елементом.
Але врешті-решт мені вже зрозуміло,
Що попри неземну красу свою,
Вона не змінлива й вперта.
І якщо моя розповідь така відверта,
То не вартий був я її зовсім,
Але вона як мрія, усього життя,
Хіба ж можливо,
Зрадити собі самому зовсім?

Час Чаклунства

Спокуса - двигун мого прогресу.
Напевне її результат,
Є вірним борцем із науковим стресом,
Та сяйвом всіх зірок на небі,
Саме ним сьогодні,
Я читаю свій магічний ритуал.
Коло мене лиш моя кімната,
Й двоє дзеркал.
Своїми словами,
Я відкриваю портал,
У світ любові,
Та роблю все, щоб з тих дзеркал,
Вийшли англели чудові,
А величний купідон закохав у мене Ніку,
І, щоб разом ми були довіку.

Ранок

Я прокинувся від сяйва сонця,
Проміння якого йшли до мого лиця,
Я валявся в ліжку,
Та гадав про нове життя.
Запізнення до школи.
Невиконана домашня.
Та у школі на мене чекає дівчина моя,
Вона - це мрія усього мого життя!

Нова-Вона

Усе змінилося раптово.
Тепер цікавий їй я став.
І кожен новий день,
Для мене класним став.
З'явилась та з якою мені бути,
У якої жодних справ,
Лиш думки проте,
Як зі мною більше бути,
А про інше можна і забути.
Але хвилює мене совість,
За набуте чарами, ось тими,
Але хіба я зможу їй сказати,
Та врешті-решт дивитися у її очі,
Іншої хвилини?

Спогади й Роздуми

Я пам'ятаю день ясний,
І барви нові,
Коли не було жодних типів,
А у моїм житті старому,
Не було всіх оцих стереотипів.
А, що ж тепер? Хто я тепер?
Юнак, що нічого не вартий!
Зробив я лихо з найбільших лих,
Обман. Такий солодкий та потрібний,
Але тепер спіткає мене совість.
І з кожним днем ясніше,
Та з кожним днем все гірше,
Карає за набуте чарами життя.
Така є моя доля,
Таке моє сумне життя,
За набуте чарами життя!

Совість

Мене мучить совість у день та ніч,
За скоєний по дурості вчинок.
Коли я використав чари,
То не зовсім вірив у їх дари.
Але тепер сиджу й гадаю,
Як сказати їй ось те,
Що від самого початку знаю.
Усе це виглядає як якесь безлуздя,
Але саме я і є його творець.
"За кожен вчинок - вмій відповідати"
Так мене учив отець.
Тож завтра я йду до неї знову,
І розповім ось цю історію,
Сумну й для неї нову.
Та врешті-решт зникнуть чари,
І я втрачу дівчину омріяну свою.

Відома правда й Невідоме диво

Я розповів усе як є.
І як було те,
Чому зробив я все оце.
Соромно мені аж сильно,
І на душі моїй стражденній гірко.
Вона почула. Помовчала.
Та врешті-решт сама наш діалог,
Знову розпочала.
Сказала, що здивована моїм вчинком,
Але й рада тому, що лишився чоловіком.
Вона мене обійняла і поцілувала у щоку,
І сказала, що саме з чесним хлопцем,
Як я, вона і хотіла б,
У майбутньому створити сім'ю.