Інформація з SurgebookОпубліковано: 27.12.2023Статус: ЗавершеноОбмеження: НіЧас: 10 хвВподобань - 5. Коментарів - 0. Переглядів - 20888Жанри: Підлітки та молодь, Антиутопія, Поезія
Книга розповідає про молодого хлопця та юну дівчину, що вирішили змінити долю своєї країни об`єднавшись з купою однодумців задля здійснення цієї мети. Окрім цього твір також містить опис подальших наслідків таких дій для їхнього особистого та загального народного життя!
Втрата Вавилону
Перша частина книги оповідає читачеві знайомство хлопця Артема із дівчиною Софією, їх одруження, спільні думки, знайомство з подібними до них людьми, спільну нараду з однодумцями й те, до чого, це все може привести...
Знайомство
Вона увійшла до парку,
Через його розкішну гарну арку.
Вона ніби модель із картин формату й типу поп-арту.
Про неї буде лише море компліментів й позитивного подиву,
Та жодного дурного впливу.
Тоді вона йшла до лави й в неї впали документи,
Я вирішив їй допомогти,
І збираючи усе до купи, я відчув її приємний полуничний подих,
Та дотик до плеча її ніжної руки,
Подивився їй у очі, що були зелені як весь той розкішний літній парк,
І зрозумів, що закохався в неї не на жарт…
Через його розкішну гарну арку.
Вона ніби модель із картин формату й типу поп-арту.
Про неї буде лише море компліментів й позитивного подиву,
Та жодного дурного впливу.
Тоді вона йшла до лави й в неї впали документи,
Я вирішив їй допомогти,
І збираючи усе до купи, я відчув її приємний полуничний подих,
Та дотик до плеча її ніжної руки,
Подивився їй у очі, що були зелені як весь той розкішний літній парк,
І зрозумів, що закохався в неї не на жарт…
Закоханість
Усе йшло раптово швидко:
Побачення було одне, за другим,
Й бачились по вулиці без них нерідко,
Не знаю, що керувало тоді мною,
Але ніби невідома сила хотіла щоб я був з тобою.
Світ ніби ціла картина, а лиш ти її фрагмент,
Але останнім часом я чомусь переконався,
Що весь світ це лиш тебе елемент...
Побачення було одне, за другим,
Й бачились по вулиці без них нерідко,
Не знаю, що керувало тоді мною,
Але ніби невідома сила хотіла щоб я був з тобою.
Світ ніби ціла картина, а лиш ти її фрагмент,
Але останнім часом я чомусь переконався,
Що весь світ це лиш тебе елемент...
Подружнє Життя
Для всіх навколо ти радісна й весела,
Але як ми побралися вже місяців зо двоє тому,
Я бачу, що ти відчуваєш від всього цього людського театру втому.
Я бачу якою ти сумною приходиш додому,
І весь твій біль мені не передати, що я бачив на твоїм обличчі,
Хоча бувало дні коли ти лила сльози й вони були точно гірші.
Мені так складно бачити усе,
Коли здавалося, що кохаю я тебе понад усе,
Але нічим допомогти я тут не можу,
Твоя мрія космічного масштабу:
“Звільнити народ від тиранії влади”,
Я не можу дати тобі ради,
А ти не можеш вже ні в чому знайти собі розради…
Але як ми побралися вже місяців зо двоє тому,
Я бачу, що ти відчуваєш від всього цього людського театру втому.
Я бачу якою ти сумною приходиш додому,
І весь твій біль мені не передати, що я бачив на твоїм обличчі,
Хоча бувало дні коли ти лила сльози й вони були точно гірші.
Мені так складно бачити усе,
Коли здавалося, що кохаю я тебе понад усе,
Але нічим допомогти я тут не можу,
Твоя мрія космічного масштабу:
“Звільнити народ від тиранії влади”,
Я не можу дати тобі ради,
А ти не можеш вже ні в чому знайти собі розради…
Зустріч
Ранок суботи. Розпивали ми каву разом зранку,
Після того як відкрили на кухні вікно та розсунули довгу фіранку,
Третій місяць із нашого знайомства минає,
Доля приготувала нам те, що наша душа ще не знає.
Ми гуляли цілий день у місті та увечері
В парку згадували на самоті,
Дні перших побачень та світанків, що зустрічали ми разом колись,
Тоді, коли наші душі знайшли одна одну на цій великій Землі.
Раптово підходять до нас два кремезні чоловіки,
Гадав я у думках вже про сварки та бійки,
Як буду гамселити я цю сильну двійку
Але вони розпочали говорити про долю людську гірку,
І як вони роками мріють невтомно,
Щоб нарешті навколо панувало добро:
Аби сім`ї жили у добрі,
А діти грались у затишному дворі.
Щоб не було більше злиднів та сумних облич,
Щоб за слово проти влади не летіла голова із пліч.
Нас обох за душу взяли їх слова,
Коли ще з дитинства ми знали, що таке обман й брехня,
Як тоді до моєї популярності в літературі,
Моїй родині було важко як і кожній другій.
Ми були як усі й зараз більшість залишились такими досі,
І не байдужими для мене й дівчини моєї є людські долі зовсім.
Я мрію про гарний листопад, де кожен вже буде щасливим,
Де не потрібно буде днями рубати ліси аби взимку жити у теплі,
А бути як високі люди - із теплом постійним,
І щоб колись, коли закінчаться ліси,
Не загинути простому люду від голоду й холоду зовсім.
Із цими думками ми домовились зустрітись у барі завтра вночі,
Де мене та її познайомлять з такими як ми,
Аби разом щось змінити у цьому складному житті,
Та врешті-решт своїм вчинком змінити сьогодення,
Створити людям казку аби не було більше плачу,
Та аби нарешті зробити щасливою кожну сім`ю.
Після того як відкрили на кухні вікно та розсунули довгу фіранку,
Третій місяць із нашого знайомства минає,
Доля приготувала нам те, що наша душа ще не знає.
Ми гуляли цілий день у місті та увечері
В парку згадували на самоті,
Дні перших побачень та світанків, що зустрічали ми разом колись,
Тоді, коли наші душі знайшли одна одну на цій великій Землі.
Раптово підходять до нас два кремезні чоловіки,
Гадав я у думках вже про сварки та бійки,
Як буду гамселити я цю сильну двійку
Але вони розпочали говорити про долю людську гірку,
І як вони роками мріють невтомно,
Щоб нарешті навколо панувало добро:
Аби сім`ї жили у добрі,
А діти грались у затишному дворі.
Щоб не було більше злиднів та сумних облич,
Щоб за слово проти влади не летіла голова із пліч.
Нас обох за душу взяли їх слова,
Коли ще з дитинства ми знали, що таке обман й брехня,
Як тоді до моєї популярності в літературі,
Моїй родині було важко як і кожній другій.
Ми були як усі й зараз більшість залишились такими досі,
І не байдужими для мене й дівчини моєї є людські долі зовсім.
Я мрію про гарний листопад, де кожен вже буде щасливим,
Де не потрібно буде днями рубати ліси аби взимку жити у теплі,
А бути як високі люди - із теплом постійним,
І щоб колись, коли закінчаться ліси,
Не загинути простому люду від голоду й холоду зовсім.
Із цими думками ми домовились зустрітись у барі завтра вночі,
Де мене та її познайомлять з такими як ми,
Аби разом щось змінити у цьому складному житті,
Та врешті-решт своїм вчинком змінити сьогодення,
Створити людям казку аби не було більше плачу,
Та аби нарешті зробити щасливою кожну сім`ю.
Змова
Ніч. Ми зустрілися в барі. Серед звону келихів,
Усе раптово стихло і вийшов головний герой усього дійства,
Звуть його Андрій, він казав учора нам про країну людських мрій.
Розпочали ми з ним бесіду та довгу розмову.
Сиділи ми до ранку, творили план про зміну влади аж до світанку,
Й вирішили, що потрібно дочекатись потрібного часу,
Потрібно народу починати:
Роздавати брошури та газети анонімно й про майбутнє розповідати
Аби коли ми б почали революцію,
То народ не зупинив би помилково дію всю ось цю.
Я був відомий тож доручили це мені,
У душі моїм натхненням була вірність моїй вітчизні та дівчині.
І я точно впевнений, що якби вже там не було,
Але пані Доля нам у цих питаннях буде вірна,
Адже вона також цим людям не байдужа й не огидна.
Усе раптово стихло і вийшов головний герой усього дійства,
Звуть його Андрій, він казав учора нам про країну людських мрій.
Розпочали ми з ним бесіду та довгу розмову.
Сиділи ми до ранку, творили план про зміну влади аж до світанку,
Й вирішили, що потрібно дочекатись потрібного часу,
Потрібно народу починати:
Роздавати брошури та газети анонімно й про майбутнє розповідати
Аби коли ми б почали революцію,
То народ не зупинив би помилково дію всю ось цю.
Я був відомий тож доручили це мені,
У душі моїм натхненням була вірність моїй вітчизні та дівчині.
І я точно впевнений, що якби вже там не було,
Але пані Доля нам у цих питаннях буде вірна,
Адже вона також цим людям не байдужа й не огидна.
Останній Лист
Писав я дні й ночі. Вже зводились до купи,
Але не мали сну мої замучені очі.
Серед людей все більше охочих,
Я зустрівся з Юрою, який передав Андрію,
Останнього листа.
Завтра розпочнеться Революція ось ця.
І перекреслимо ми все складне минуле народного життя,
І розпочнеться їх життя по новому,
Й має стати так назавжди,
Якби тій дурнуватій владі вистачало сорому завжди…
Але не мали сну мої замучені очі.
Серед людей все більше охочих,
Я зустрівся з Юрою, який передав Андрію,
Останнього листа.
Завтра розпочнеться Революція ось ця.
І перекреслимо ми все складне минуле народного життя,
І розпочнеться їх життя по новому,
Й має стати так назавжди,
Якби тій дурнуватій владі вистачало сорому завжди…
Напередодні
І ось я вже готуюся до ранку:
Знов недосипаю я ночей,
Дивлюсь на неї та красу її плечей
Вдягаюсь та озброююсь,
Хвилююсь та молюсь,
І на краще все ж таки надіюсь,
Сподіваюсь ми прорвемо злочинну оборону,
Та зробімо цей народ стражденний щасливим знову…
Знов недосипаю я ночей,
Дивлюсь на неї та красу її плечей
Вдягаюсь та озброююсь,
Хвилююсь та молюсь,
І на краще все ж таки надіюсь,
Сподіваюсь ми прорвемо злочинну оборону,
Та зробімо цей народ стражденний щасливим знову…
Нова Влада
Настав ранок, а з ним розкішно-яскравий світанок,
Я бачу Сонце ясне і ми вже боремось за все,
Народ на нашому боці,
Нас море. Нас купа. У нас зброї та набоїв,
Ціла безмежність і відчуваємо ми лишень,
Незламність та впевненість.
Постраждала школа, лікарня, декілька заводів,
Але ми вже заходимо до урядового кварталу,
Через серію вибухів ми дійшли до керівничого залу,
Де проголошуємо нову владу
Та оголошуємо вирок колишнім посадовцям за негідну роботу,
І невдовзі до мене та Софії
Підходять Юра та Андрій,
Наводять кулемети та кажуть вам не місце,
У новій країні мрій…
Я бачу Сонце ясне і ми вже боремось за все,
Народ на нашому боці,
Нас море. Нас купа. У нас зброї та набоїв,
Ціла безмежність і відчуваємо ми лишень,
Незламність та впевненість.
Постраждала школа, лікарня, декілька заводів,
Але ми вже заходимо до урядового кварталу,
Через серію вибухів ми дійшли до керівничого залу,
Де проголошуємо нову владу
Та оголошуємо вирок колишнім посадовцям за негідну роботу,
І невдовзі до мене та Софії
Підходять Юра та Андрій,
Наводять кулемети та кажуть вам не місце,
У новій країні мрій…
Відродження Вавилону
Друга частина книги оповідає про те, як озброєні бойовики виганяють молоде одурене ними подружжя в заміські ліси. У цей час у місті відбуваються численні акти тероризму й беззаконня, а головні герої книги переживають сум, розпач, печаль та депресію, але водночас і надалі відчувають почуття одне до одного. Місяцями не розуміючи як змінити ситуацію, до них раптово приходять люди, що готові їм у цьому допомогти...
Депортація
Нас вивезли до лісу,
Й довели до старого дому,
Де тепер у бідності нам жити треба знову.
Ми одурені озброєними бойовиками,
Що так чудового грали звичних нам простих людей.
І на останній зустрічі Андрій та Юра,
Сказали, що цього б не сталось без моїх ідей…
Й довели до старого дому,
Де тепер у бідності нам жити треба знову.
Ми одурені озброєними бойовиками,
Що так чудового грали звичних нам простих людей.
І на останній зустрічі Андрій та Юра,
Сказали, що цього б не сталось без моїх ідей…
Роздуми
Тепер я знову із тобою разом, але на самоті,
Хоч і живі, але такі сумні,
Коли чуємо, що тепер на Вітчизні ще більші злидні,
Тепер ненавидять нас люди,
Але відверто, кажучи усе, що є із нами,
Мабуть і справедливо,
Мені так важко дивитись на плач дівчини своєї,
Бідна ти дитино: у свої 21 вже зрадниця Вітчизни,
Але для мене ти найбільша героїня,
Бо як би не було, в тебе добрі наміри були,
Врятувати рідні степи, поля й краї…
Хоч і живі, але такі сумні,
Коли чуємо, що тепер на Вітчизні ще більші злидні,
Тепер ненавидять нас люди,
Але відверто, кажучи усе, що є із нами,
Мабуть і справедливо,
Мені так важко дивитись на плач дівчини своєї,
Бідна ти дитино: у свої 21 вже зрадниця Вітчизни,
Але для мене ти найбільша героїня,
Бо як би не було, в тебе добрі наміри були,
Врятувати рідні степи, поля й краї…
Ти
Минають дні й минають ночі,
Минули місяці, а я бачу досі твої червоні очі.
Десь твої волосини дещо посивіли після тієї ночі,
Коли нас депортували із краю рідного,
Недоумки зрадливі перетворили наші дні на сумні й нещасливі.
Минули місяці, а я бачу досі твої червоні очі.
Десь твої волосини дещо посивіли після тієї ночі,
Коли нас депортували із краю рідного,
Недоумки зрадливі перетворили наші дні на сумні й нещасливі.
Нічна Розмова
Якось однієї ночі, до нас прийшли колишні-військові,
Що тепер слугують бойовикам ось тим злочинним,
Й кажуть нам, що співчувають мені й моїй дівчині.
Ми довго говорили всі разом. Я розповів усе як є,
І вони казали те від чого боліло серце моє!
Ми зрозуміли, що повертати колишню владу непотрібно,
Але й з цією щось робити потрібно.
Адже вона робить із дітей рабів науки,
А з їх батьків слуг, до яких вони іноді простягають руки.
Люди ладні працювати за копійку,
Лиш би вистачило на половину хліба для родини,
А тим бовдурам все так і хочеться робити з людей,
Рабів своєї системи ще з дитини.
Прийняли ми рішення почати все з початку,
Та розповісти ось тим знедоленим людям усю правду,
Щоб вони зібрали в собі силу останню та допомогли,
Колишній армії врятувати ту країну суботнього ранку.
Що тепер слугують бойовикам ось тим злочинним,
Й кажуть нам, що співчувають мені й моїй дівчині.
Ми довго говорили всі разом. Я розповів усе як є,
І вони казали те від чого боліло серце моє!
Ми зрозуміли, що повертати колишню владу непотрібно,
Але й з цією щось робити потрібно.
Адже вона робить із дітей рабів науки,
А з їх батьків слуг, до яких вони іноді простягають руки.
Люди ладні працювати за копійку,
Лиш би вистачило на половину хліба для родини,
А тим бовдурам все так і хочеться робити з людей,
Рабів своєї системи ще з дитини.
Прийняли ми рішення почати все з початку,
Та розповісти ось тим знедоленим людям усю правду,
Щоб вони зібрали в собі силу останню та допомогли,
Колишній армії врятувати ту країну суботнього ранку.
Сповідь
Я написав усе як є. Усе як було і все як мало бути,
Я розумію, що весь біль, який я їм завдав вже не забути.
Не бачити мені народного пробачення напевне,
Але реабілітуватись маю шанс я мабуть певне!
Зібрав я усі сили й передав цього листа,
Військові з них зробили малі друковані брошури,
Та під час обшуків напередодні призначених режимом,
Передали людям всі ось ці текста.
Сподіваюсь я та віра є у мене ось ця,
Що мабуть вплине на народ сила вже якась,
І ми разом нарешті позбудемось цього всього нещастя,
Й здобудемо нарешті справжнє щастя для наших дітей,
Створимо справжній край добрих мрій та ідей задля звичних людей.
Я розумію, що весь біль, який я їм завдав вже не забути.
Не бачити мені народного пробачення напевне,
Але реабілітуватись маю шанс я мабуть певне!
Зібрав я усі сили й передав цього листа,
Військові з них зробили малі друковані брошури,
Та під час обшуків напередодні призначених режимом,
Передали людям всі ось ці текста.
Сподіваюсь я та віра є у мене ось ця,
Що мабуть вплине на народ сила вже якась,
І ми разом нарешті позбудемось цього всього нещастя,
Й здобудемо нарешті справжнє щастя для наших дітей,
Створимо справжній край добрих мрій та ідей задля звичних людей.
Перед Боєм
І знову ранок. Дружина разом зі мною зустрічає,Цей насичений вірою та надією світанок.
Допомагає одягти бронежилет,
Передає в руки мені ніж та кулемет,
Дивиться у очі, цілує в шию та мотивує цим,
У цю лиху годину,
На перемогу в боротьбі з бойовиками,
Аби в майбутньому діти не страждали від них,
Цілими віками. По мене приїхало броньоване авто,
І якби не було, а виходу вже іншого у мене точно не було...
Допомагає одягти бронежилет,
Передає в руки мені ніж та кулемет,
Дивиться у очі, цілує в шию та мотивує цим,
У цю лиху годину,
На перемогу в боротьбі з бойовиками,
Аби в майбутньому діти не страждали від них,
Цілими віками. По мене приїхало броньоване авто,
І якби не було, а виходу вже іншого у мене точно не було...
Сьогодення
Усі повстали та пішли вперед
Стріляє кулями у нас ворожий кулемет,
А ми ідемо далі,
Й бачимо як палають вогнями колишні катівні,
Як здалеку лунають пісні, що співають ранішні півні
І йдемо ми до їхнього палацу,
Що весь із золота, діаманту та смарагду,
А біля нього екзотичні рослини розкішного саду,
Та щасливі їхні сім`ї
Це ще більше обурює нас,
І ми остаточно нищимо весь той палац.
Не стало усієї тієї недо-влади,
Бойовиків, що залишились,
Було покарано за рівнем держзради,
І тепер ми утворюємо нові державні органи,
Установи й засади,
Де займати їх вже будуть звичні люди-громадяни,
А не чиїсь друзі й де кожен знає,
Що у країні мрій, нема кінця для здійснення справді добрих мрій...
Стріляє кулями у нас ворожий кулемет,
А ми ідемо далі,
Й бачимо як палають вогнями колишні катівні,
Як здалеку лунають пісні, що співають ранішні півні
І йдемо ми до їхнього палацу,
Що весь із золота, діаманту та смарагду,
А біля нього екзотичні рослини розкішного саду,
Та щасливі їхні сім`ї
Це ще більше обурює нас,
І ми остаточно нищимо весь той палац.
Не стало усієї тієї недо-влади,
Бойовиків, що залишились,
Було покарано за рівнем держзради,
І тепер ми утворюємо нові державні органи,
Установи й засади,
Де займати їх вже будуть звичні люди-громадяни,
А не чиїсь друзі й де кожен знає,
Що у країні мрій, нема кінця для здійснення справді добрих мрій...
Нічні Підсумки
І ось настала ніч. Ми лишилися на самоті.
Нас пробачив народ й тепер ми найвища влада,
Для якої аж ніяк не характерна жодна зрада.
Після майже року нашого спільного подружнього життя,
Я остаточно розумію, що ти сенс мого життя. Я завжди тепер радію,
Що мене нарешті зустрічає справжня й не підробна усмішка твоя.
Для мене найбільша радість, коли ти щаслива.
І я впевнений у тому, що в справжній казці зможе жити,
Будь-яка інша та врешті-решт наша майбутня дитина,
А її життя не буде суцільна тяганина.
Вона буде знати, що навколо неї всі герої,
І вона та її друзі будуть усі разом жити,
У добрі, теплі й свободі.
Нас пробачив народ й тепер ми найвища влада,
Для якої аж ніяк не характерна жодна зрада.
Після майже року нашого спільного подружнього життя,
Я остаточно розумію, що ти сенс мого життя. Я завжди тепер радію,
Що мене нарешті зустрічає справжня й не підробна усмішка твоя.
Для мене найбільша радість, коли ти щаслива.
І я впевнений у тому, що в справжній казці зможе жити,
Будь-яка інша та врешті-решт наша майбутня дитина,
А її життя не буде суцільна тяганина.
Вона буде знати, що навколо неї всі герої,
І вона та її друзі будуть усі разом жити,
У добрі, теплі й свободі.